Записки Кирпатого Мефістофеля

Змінюються історичні декорації, та психіка людини залишається майже незмінною. Чи не так само, як головний герой роману Яків Михайлюк, і тепер людина часом розчаровується в юнацьких ідеалах і сходить на шлях вигоди, індивідуалізму й чуттєвих насолод? Чи не так само шукають деякі жінки успішного заміжжя, не гребуючи задля цього нічим? Чи не такою самою залишається у віках батьківська любов?

Володимир Винниченко в романі «Записки Кирпатого Мефістофеля» досліджує питання розуму й інстинкту, сім’ї та розлучення, опіки над дітьми й абортів, обов’язку та особистих бажань, закоханості й любові, високих поривань і загрузання в болоті повсякденності. Тонкий психологізм роману ставить його на один щабель із безсмертними творами світової класики.

Володимир Винниченко – видна фігура в історії України не тільки як письменник і один з учасників руху українізації, але і як активний політичний діяч першої половини ХХ століття. Народився і виріс Володимир у сільській родині, проте з дитинства виявляв неабиякі здібності до навчання і до 20 років йому вдалося здобути не тільки середню, а й вищу освіту в галузі юриспруденції. Його завжди обурювали питання утисків української ідеї та він відчував бажання стати на його захист. Ще в 1903 році він був виключений з університету за норовливість поглядів і участь у таємних організаціях. У молодості Володимир кілька разів був арештований, сидів у в’язниці, втік і переховувався під чужим ім’ям.